Український центр оцінювання якості освіти оприлюднив звіт про результати Національного мультипредметного тесту (НМТ). Він цікавий не лише як післямова до вступної кампанії, а й як рентгенівський знімок системи освіти.
Щоправда, це діагностика з елементами ретуші, аби не злякати пацієнта занадто суворим діагнозом: адже в тестах НМТ уже давно немає відкритих завдань — таких, де потрібно висловити свою думку, щось пояснити, довести. Переважна більшість завдань у кожному тесті зводиться до вибору правильного варіанта відповіді з кількох запропонованих.
На тестах з математики, фізики, хімії, як і в минулі роки, дозволено спиратися на «милиці» довідників із формулами. Тобто самі формули знати необов'язково, достатньо побутової навігації — розуміти, в якому розділі довідника шукати потрібну підказку.
А поріг «склав / не склав» досить-таки «делікатний». Щоб скласти тест, потрібен мінімум балів: з мови достатньо поставити 8 правильних галочок у 30 завданнях, з математики — 5 із 22.
НМТ — це іспит високих ставок, адже від нього залежить майбутнє. Цьогорічне тестування відбувалося в умовах тривог, коли до екзаменаційного стресу додавалося в деяких регіонах багатогодинне сидіння в укритті. І цей страшний людський вимір неможливо ігнорувати.
Однак навіть із такими застереженнями НМТ дає змогу побачити системні слабкі місця освіти. Не лише школи (тому що до НМТ готують і репетитори, і курси), а саме всієї системи освіти. А заодно — оцінити пропозиції щодо зміни правил вступу на основі НМТ.
Парад 200-бальників і те, чого він не показує
З іншого боку, навіть за таких умов тести НМТ усе ж мають завдання, які дають можливість побачити групу сильних учнів і зрозуміти, де система освіти спрацьовує краще.
Цьогоріч ми маємо свій парад переможців: двоє абітурієнтів отримали абсолютні 200 балів з усіх чотирьох предметів, 28 учасників тестування взяли цю вершину тричі, 260 — склали на максимум два тести, а понад 3,7 тисячі випускників вибороли свої 200 балів хоча б з одного предмета. Найбільший врожай максимальних оцінок зібрали англійська, математика та історія України.
Та якщо подивитися на цей олімп зблизька, ми побачимо вкрай цікаву симптоматичну дуель двох абсолютних фаворитів — англійської (2 194 200-бальники) та математики (1 152). Адже математику як обов'язковий предмет складали геть усі абітурієнти (майже 330 тисяч), тоді як англійська була свідомим вибором, і її складала лише третина всіх учасників НМТ.
Нагадаю, що, крім математики, обов'язковими на НМТ були також українська мова та історія України.
Рекорди тесту з англійської зрозумілі — у школярів є і мотивація (англійська відкриває великі можливості для кар'єри й навчання), і якісні сучасні підручники (причому не українські), а також методики, курси й репетитори.
Ну, а тест з математики — це сувора шкільна реальність. Він укотре показав, що є розшарування — невелика група мотивованих сильних школярів і велика група тих, хто має прогалини. Тому що поруч із тисячею 200-бальників з математичного тесту є 40 тисяч абітурієнтів, які його не склали (12% учасників). За кількістю тих, хто не зміг пройти тест, математика впевнено тримає першість разом із фізикою — теж 12% тих, хто не склав, хімією — 8,5% та українською літературою — 4% (запам’ятаємо про літературу, це важливо).
Які результати показала більшість учасників НМТ
Утім, найважливіші результати НМТ ховаються не на вершинах 200 балів. Справжню картину дає вимірювання середньої температури по країні з кожного предмета — які результати показала основна маса абітурієнтів. Аби побачити це виразніше, проведемо умовну ватерлінію на позначці 140–160 балів. Це приблизно середина шкали результатів (нагадаю, шкала — це від 100 до 200 балів).
Ось які результати показали абітурієнти, що подолали пороговий бал і отримали цього року сертифікати НМТ:
Очевидно, що з фізики, математики, хімії, української літератури більшість абітурієнтів скупчилася на нижніх щаблях шкали результатів. І тут варто зробити паузу для роздумів: адже за винятком обов'язкової математики всі ці дисципліни були свідомим добровільним вибором тих, хто складав НМТ. Тобто йдеться про предмети, де апріорі очікувалася бодай мінімальна внутрішня мотивація та підготовка.
Найкраща ситуація (можна сказати, ідеальна) — з англійської, де більшість отримала середні бали та вищі за середні. Прийнятна картина результатів з історії — на межі фолу.
На цьому тлі щиро тішать результати з біології — за переконливістю вони поступаються хіба що англійській мові. Утім, цей успіх має свої цілком раціональні пояснення. З одного боку, це предмет за вибором, тобто його складали не всі учасники тестування, а тільки ті, кому він потрібен для вступу. А сертифікат з біології — це перепустка до медицини, де прохідний конкурсний бал при вступі не може бути нижчим за 150. І це додає абітурієнтам мотивації. З іншого боку, тести НМТ є не надто складними для підготовленого учня — у них чимало завдань на відтворення інформації, а в біології вони не так сильно пов'язані з математикою, як фізика чи хімія.
Конкурсний бал 130: кого він урятує?
Очевидно, що такі результати НМТ є загрозою для університетів. Бо якщо встановити під час вступу бодай якісь притомні, навіть не високі, а просто адекватні вимоги, боротьба за студента (а насправді за виживання вишу та державне фінансування) буде жорсткішою.
Згідно з правилами вступної кампанії мінімальний конкурсний бал, з яким абітурієнт може стати студентом, визначає для себе кожен університет самостійно. Однак для низки спеціальностей держава встановила вимогу — щонайменше 150 балів. Тому навіть за великого бажання університети не можуть тут знизити планку.
І на цьому тлі новими фарбами заграє пропозиція ГО «Спілка ректорів», озвучена омбудсменом Дмитром Лубінцем: прибрати цей запобіжник «150 балів» і знизити його до 130. Офіційне пояснення — стреси, тривоги, технічні, організаційні проблеми НМТ. Але під приводом співчуття до абітурієнтів нам фактично пропонують лагідно підстрахувати університети, яким катастрофічно бракує студентів і бракуватиме надалі з огляду на демографічні тенденції.
Хочу нагадати, що серед спеціальностей із вимогою «щонайменше 150 конкурсних балів» є медицина. Тобто, знизивши вимоги під час вступу, ми дозволимо стати лікарями людям, які ледве вгадали кілька галочок у тесті НМТ.
І якщо вже говорити про майбутнє, обійдімося без реверансів — а навіщо нам узагалі виші, які готові згребти до себе абсолютно всіх, аби тільки заповнити ліцензійні місця і зберегти фінансування? Навіщо нам підтримувати неякісну освіту, зважаючи на те, що країні просто зараз катастрофічно бракує випускників профтеху? Які, між іншим, сьогодні часто заробляють і будують кар'єру не менш успішно, ніж середньостатистичний власник диплома про вищу освіту, що здобув його суто «аби було».
На щастя, Міністерство освіти і науки поки що не пішло на відверто популістський крок зниження вимог під час вступу. Поки що, бо зовсім скоро почнеться обговорення правил вступної кампанії-2027, де знову активізуються популісти та лобісти. А президент уже заявляв, що формат НМТ варто переглянути таким чином, щоб зменшити психологічне навантаження на вступників. Що це означатиме на практиці, наразі невідомо.
Чому математика має залишатися обов’язковою на НМТ
Ще один запобіжник НМТ, який заважає максимально підняти шлагбаум вступу до університетів, — обов'язковий тест з математики. Навколо нього регулярно спалахують запеклі дискусії: навіщо катувати математикою гуманітаріїв, якщо вона псує їхні бали у сертифікатах? І аргументи про те, що математика є основою наук, вона розвиває мислення, не працюють. Бо НМТ з математики також є заручником вступної кампанії. Тож час від часу в парламенті з’являються законопроєкти, покликані викреслити цей предмет із переліку обов'язкових.
Утім, підсумки НМТ наочно доводять, як прогалини в математиці б’ють по інших предметах. Насамперед, звісно, по природничих. Абітурієнти можуть пам'ятати теорію з фізики чи хімії, але щойно в задачі з'являється потреба в простих підрахунках — ділення дробів, відсотки чи степені — усе розсипається. Ось як це видно на тестах НМТ:
— з фізики розрахункові задачі (де треба самостійно порахувати відповідь) виконали лише близько 20% учнів, тобто фактично лише кожен п'ятий. Утім, обчислення — це проблема й тесту з математики: 42% учасників не змогли вирахувати дві п’ятих від числа 240;
— біологія та географія: обчислити довжину молекули ДНК чи визначити відстань за масштабом карти виявилося непосильним завданням для 70% абітурієнтів.
Математика є базовим тренажером для мізків: дитина, яка не вчила математики, втрачає навичку будувати алгоритми, шукати причинно-наслідкові зв'язки та логічно структурувати думку. І ця відсутність логічного каркаса фатально вистрілює й по гуманітарних предметах. Ось приклади:
— українська література: завдання на відновлення деформованого тексту, де потрібно було проаналізувати зв'язки окремих частин і зібрати розрізнений зміст у єдину логічну тканину, провалили понад дві третини учасників;
— історія України: проаналізувати карту-схему воєнної операції, пов'язати її з роком і політичними наслідками змогли… лише 11% вступників. Решта просто вгадувала «наосліп», тицяючи у варіанти, які взагалі не мали стосунку до карти.
І це найкраща відповідь адептам скасування обов'язкової математики, а значить, і уваги до неї у школі: без цієї дисципліни ми отримуємо випускників, які не здатні простежити логіку ні в історичних подіях, ні в прочитаному тексті. А в майбутньому — громадян, які не здатні простежити причинно-наслідкові зв’язки у суспільному й політичному житті власної країни, а отже, є беззахисними перед популізмом. Про значення математики для інженерної освіти, розвитку технологій і виживання країни навіть не згадую, про це вже сказано багато.
Результати НМТ і криза читання
За гарячими дискусіями про якість природничо-математичної освіти ми часто випускаємо з уваги інший не менш тривожний пласт — гуманітарний, зокрема українську літературу.
Результати НМТ показують, що й тут ситуація далеко не ідеальна. Хоча шкільна програма передбачає аналіз текстів, більшість учнів, очевидно, перейшла на «швидке харчування» — читає замість книжок короткі перекази або критику. Тому, наприклад, із завданням поєднати тему твору з іменем літературного героя впоралися повністю лише 25%, ім'я персонажа з його життєвим кредо — 17%. В обох випадках потрібно було утворити чотири логічні пари. Натомість 37% учасників тестування не змогли утворити жодної правильної пари у першому випадку і 27% — у другому.
Випускники впевнено виконують завдання з незнайомим текстом — віршем чи прозою, якщо в ньому потрібно побачити те, що лежить на поверхні: вловити настрій (70% виконали правильно), зрозуміти, що лірика є інтимною (80%). Ці завдання не потребують глибокої аналітичної роботи з текстом. Але коли додається аналітика, наприклад, порівняти цей самий прочитаний уривок з твором зі шкільної програми або підключити знання з теорії літератури, успішність падає до 30–40%.
Насправді звичка не читати книжок і невміння осмислено працювати з текстом непомітно, але відчутно б’ють по успішності з усіх інших дисциплін — зокрема й точних наук.
Ось приклади з результатів НМТ:
— історія України: чимало вступників губляться у довгих текстах документів, не помічають ключових слів-маркерів (імен, назв місцевостей, специфічних термінів епохи тощо), які вказують на подію чи процес;
— математика: частина помилок виникає не на етапі обчислення, а через неправильне прочитання чи розуміння умови. У геометричній задачі лише 37% учасників впоралися із завданням знайти площу заданої фігури. Решта припустилася помилок через те, що не вчиталася, площу якої саме фігури потрібно було шукати;
— географія: зниження інтересу до читання зменшує словниковий запас. Тому, наприклад, на тесті з географії були проблеми навіть із розумінням загальновживаних слів української мови, що використовуються у легендах карт (наприклад, «яловичина», «вовна»).
Проблема літературної освіти давно вийшла за межі дискусії про «любов до художньої літератури». Йдеться про базову гігієну мислення: здатність утримувати довгу умову, визначати головне та бачити контекст. Без цієї навички розраховувати на якісну освіту просто неможливо.
Системні проблеми шкільної освіти
Якщо подивитися на результати НМТ ширше, можна виокремити спільні для всіх предметів проблеми шкільної освіти, які оголило тестування.
Ефект шаблону. Школа досі орієнтована на зубріння й відтворення, а не на критичне мислення. Випускники краще «впізнають» відповідь», ніж самостійно її знаходять. І саме ці завдання виконують найуспішніше, і саме таких більше у тестах. Виходить замкнене коло: «гуманний» НМТ підлаштовується під низьку планку учасників тестування, а школа й репетитори орієнтуються на завдання тестів.
Фрагментарність знань. Попри те, що шкільні методики викладання націлені на міжпредметні зв'язки, на практиці це не працює ні для школярів, ні для більшості вчителів. Математика залишається герметично закритою на уроках математики, а хімія — на хімії. Але щоб навчити дітей системного мислення, потрібні системні знання у тих, хто стоїть біля дошки. І часто це — проблема. Без кардинального перезавантаження педагогічної освіти навіть ідеальні підручники та новітні програми залишаться лише красивою фасадною декорацією. Саме тому в школах із таким скрипом приживаються інтегровані курси: аби викладати на стику наук, учитель сам повинен бачити цілісну картину, а не лише свій параграф.
До речі, один з аргументів проти інтегрованих курсів у старшій школі — це якраз підготовка до НМТ. Учителі й батьки турбуються: «Як ми підготуємо дітей до тестів, якщо на уроках програма буде розмита цією інтеграцією?».
Хочу нагадати, що колись ЗНО, а тепер його спадкоємець НМТ задумувалися як інструмент боротьби за чесний і прозорий вступ, проти корупції та свавілля феодальних ректорів і університетів для того, щоб відкрити можливості талановитим дітям вступити й здобути якісну освіту. А для країни це інструмент забезпечення її якості. І треба тримати цю планку навіть під час війни, наскільки це можливо. НМТ не має перетворитися на фантом — формальний тест, який існує, але фактично нічого не перевіряє. Він має захищати чесний вступ і вимоги до знань, а не обслуговувати чиїсь інтереси.


