Дистанційна освіта для українських дітей, які перебувають за кордоном, дедалі частіше зводиться не до навчання, а до формального отримання документів. Про це у статті «Магазин атестатів: як дистанційна освіта в Україні перетворилася на велику імітацію» для ZN.UA пише керівник дистанційної школи та освітній експерт Володимир Страшко.
«Ми опинилися в ситуації, де ринок масово пропонує, а батьки купують не знання, а документи», – зазначає автор.
Страшко називає кілька причин, чому дистанційне навчання для дітей за кордоном дедалі більше нагадує імітацію. По-перше, за словами автора, діти фактично навчаються у двох школах одночасно – місцевій і українській.
«Будьмо чесними: дитина не може якісно тягнути дві школи одночасно. Це фізіологічно неможливо. Після повного дня в іноземній школі, де навчання відбувається чужою мовою (що саме собою є колосальним стресом), сідати ввечері ще за українські уроки – це шлях до вигорання», – пише автор.
По-друге, у багатьох родинах пріоритет зміщується з реального навчання на формальне збереження зв’язку з українською системою освіти. Тобто знання за українською для таких дітей не є пріоритетом.
І, по-третє, у таких ситуаціях спрощуються вимоги до навчання. Адже дистанційний формат майже не дозволяє перевірити реальний рівень знань. Ситуацію, за словами Страшка, ускладнює використання штучного інтелекту, адже тести й письмові завдання може виконати алгоритм.
«Будьмо чесними: фіктивне навчання не поверне дітей до України. Воно лише створює ілюзію присутності. Дитина, яка механічно «проклікує» тести або генерує есе в ChatGPT, не має емоційного зв’язку з українською освітою. Вона просто відбуває повинність», – наголошує автор статті.
Страшко додає, що й сама система дистанційної української освіти для дітей за кордоном стимулює спрощення вимог. Зокрема, конкуренція між школами та освітніми платформами відбувається не за якість навчання, а за комфорт і мінімальне навантаження для родин. У результаті виграє не той, хто вимагає знань, а той, хто пропонує найменше зобов’язань.
У підсумку, наголошує Страшко, дистанційна освіта для частини дітей перетворюється на формальність, яка не дає ні знань, ні реальної інтеграції в український освітній простір. Натомість вона створює ризики для довіри до українських освітніх документів загалом.
«Якщо ми не змінимо підходу зараз, ціна цього самообману буде надвисокою», – застерігає Страшко.
У вересні голова комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак заявляв, що цього навчального року очікують близько 3,5 мільйони учнів, із них 10% — будуть навчатися дистанційно, оскільки перебувають за кордоном або на тимчасово окупованих територіях. У 2025 році 35 361 дитина залишається на тимчасово окупованих територіях, а ще понад 302 889 учнів — за кордоном. За його словами, складно встановити точну кількість українських дітей, які нині перебувають за кордоном, оскільки у базі даних Державної прикордонної служби неможливо фільтрувати дані про виїзд за віком.
