Підтримати
Запоріжжя — місто, розташоване поблизу зони бойових дій. Майже щодня воно потерпає від ворожих обстрілів. Попри постійну небезпеку, тут і далі живуть близько 700 тисяч людей. У місті працюють підприємства, установи, заклади та громадський транспорт. Заклади освіти навіть відновили офлайн-навчання.
Діти навчаються в підземних школах або у спеціально облаштованих укриттях через загрозу постійних обстрілів. Іще 2020 року, під час пандемії коронавірусу, школярів перевели на дистанційне навчання. Із початком повномасштабного вторгнення онлайн-уроки продовжилися. Дехто з учнів за ці періоди жодного разу не бачив своїх однокласників наживо. Аби маленькі запоріжці мали змогу безпечно повернутися до очного навчання, в місті облаштували підземні школи. Наразі у Запоріжжі функціонує 19 таких шкіл.
Ми побували в одній із підземних шкіл і дізналися, як триває навчання, які традиції з’явились у школярів та наскільки складно було адаптуватися дітям і вчителям.
«Перші дні, коли ми вийшли на очне навчання в підземній школі, були неймовірні, — ділиться враженнями педагог-організатор Запорізької спеціалізованої школи-інтернату «Січовий колегіум» Світлана Тарлинська. — Ми навіть не уявляли, наскільки сильно скучили одне за одним, за нашими учнями, за живим спілкуванням, за тією особливою атмосферою, коли дивишся в очі дітям, бачиш їхні посмішки, відчуваєш настрій. Одразу стало зрозуміло, що діти почуваються вільно, бо перебувають у безпеці. Наймолодші на кожній перерві просто бігали по школі, старші постійно ходили до своїх друзів у різні класи. Зустрічі, обійми, спілкування… Це було тим, що наповнювало нас і школу життям!»
Педагог зазначила, що після такого тривалого дистанційного навчання дітям спочатку було непросто відповідати перед аудиторією.
«Вони відвикли від цього. Але діти настільки швидко адаптувалися, що буквально за тиждень-другий вже вільно почувалися, відповідаючи перед класом, висловлювали свої думки, дискутували», — розповіла Світлана Тарлинська.
Запорізька спеціалізована школа-інтернат «Січовий колегіум» завжди славилася потужною навчальною базою. Тут здобували освіту обдаровані діти з навколишніх сіл. Розташовувався заклад у Хортицькому районі Запоріжжя. Він не мав укриття, тому, щоб діти могли відвідувати заняття офлайн, торік у центрі міста побудували підземну школу, куди помістили заклад освіти. Відтоді «Січовий колегіум» змінив адресу й знаходиться в центрі міста. Нині тут навчаються діти як із Запорізького району, так і з різних куточків міста.
«Ми навчались онлайн у іншій школі. Сюди прийшли на відкриття. Спочатку мені було трохи лячно, бо я не розуміла, що таке підземна школа. Коли зайшла, в мене був приємний шок, — поділилася враженнями мама семикласниці Людмила Гучкова. — Тут дуже світло, гарно, обладнані кабінети. Ми були в такому захваті, що не вагаючись забрали документи з тієї школи й принесли їх сюди».
Її донька Марія розповіла, що готова спробувати новий для себе формат навчання й рада новій школі.
«Ця школа не дуже відрізняється від звичайної. Мені подобаються класи. У попередній школі, де я навчалася, такого не було. Коли ми сюди прийшли вперше, я була шокована. Мені дуже сподобалось. Одразу сказала, що хочу тут навчатися. Хоча вікон немає, але однаково тут багато світла та гарна атмосфера. Навчаємося лише в першу зміну, тому мені це подобається, адже можна поєднувати школу з різними гуртками».
Це відчуття звичайної школи тримається й на самій організації життя в ній.
«Січовий колегіум» має два шкільні автобуси, які привозять дітей із Хортицького району на навчання, а після уроків відвозять додому.
Далі — простір школи. До аудиторій ведуть довгі сходи. Перше, що помічаєш, — таблички зі шрифтом Брайля та ліфт. Тут можуть навчатися діти з інвалідністю.
«Ми облаштували школу: все заносили, розставляли парти та стільці. Цей простір створений нами й для нас». — згадує Світлана Тарлинська.
Попри те, що школа підземна, тут усе як у звичайній школі.
Щоранку разом з усією Україною діти вшановують пам’ять загиблих хвилиною мовчання. У колегіумі є стенд із фотографіями викладача та випускників, які загинули, захищаючи Україну.
А далі школа повертається до повсякденного ритму — уроки, перерви, дитячий гомін. Щоправда, тут немає звичного дзвінка — замість нього лунає музика. Під час перерви та після уроків діти грають у різні настільні та рухливі ігри, спілкуються, гортають соціальні мережі.
«На перерві ми любимо грати у футбол або волейбол на килимку. Також є настільний теніс і футбол. Перерви тривають по десять хвилин, а велика — п’ятнадцять. Коли тепло, фізкультуру проводять на вулиці, а взимку — в облаштованому куточку. Мені подобається ця школа, тому що тут безпечно й навчаються мої друзі, — поділився п’ятикласник Ярослав Малтиз. — А ще нас смачно годують. Найбільше подобаються м’ясні котлети».
Мама Ярослава Вікторія Малтиз зазначила, що навчання в підземній школі безпечніше, ніж дистанційне.
«У тестовому режимі нам упроваджували чотириденний графік. Запропонували один день навчатись онлайн, але наш клас відмовився. З огляду на безпекову ситуацію ми відчуваємо, що діти в безпеці саме тут, а не вдома. Коли пишуть, що десь у цьому районі відбуваються атаки, діти абсолютно нічого не чують. Коли живеш у Запоріжжі, безпека дітей — це найголовніше. Тому такий формат навчання найоптимальніший для наших реалій», — розповіла Вікторія.
Це відчуття безпеки помітне й у деталях простору: на світлих стінах шкільних коридорів зображений орнамент вишиванки Запорізького регіону, стоять яскраві диванчики.
«Навчання мені дуже подобається. Атмосфера гарна, лампова і заспокійлива, — поділився враженнями шестикласник Євген Пасічник. — Того, що немає вікон, навіть не помічаєш. Я тут почуваюся дуже впевнено та спокійно. Ходжу на гурток БпЛА. Мені дуже подобається. Нам розповідають про дрони, й ми вчитимемося ними керувати».
Тато Євгена Дмитро Пасічник каже, що в цій школі не почуваєшся у підземеллі: «Тут є чим дихати, дуже світло. Це звичайна школа без жодних натяків на те, що ти перебуваєш під землею. Я як людина, обізнана з технікою, знаю, що тут є чотири окремі виходи, вентиляційна система, захищена дублююча, генератор. Це дуже сучасно й безпечно, наскільки це можливо на сьогодні».
Школа-інтернат «Січовий колегіум» розташована у протирадіаційному укритті, але тут досить просторо.
Директорка школи Галина Волкова розповіла, що тут є 14 навчальних кабінетів, лаунж-зона, кабінети психолога та медичної сестри тощо.
«На сьогодні створено всі максимально належні умови для безпечного перебування дітей, — розповідає пані Галина. — У нас працюють три прибиральниці, які наводять лад на кожній перерві. На жаль, тут немає можливості відчинити вікна та провітрювати. Але наші легені — це вентиляція, облаштована відповідно до санітарних норм. У нас правильне освітлення, тому діти не потерпають від занадто яскравого чи недостатнього світла. Тут ти навіть не розумієш, що перебуваєш під землею на глибині семи метрів».
І, звісно, у школі організовано безкоштовне харчування — повноцінні гарячі обіди. У «Січовому колегіумі» це забезпечує кейтеринг.
«Ми співпрацюємо з кулінарним коледжем. Вони нам привозять гарячу їжу, розносять, потім збирають відходи та вивозять сміття, — розповідає директорка школи-інтернату. — Ми дуже задоволені послугою кейтерингу. У всіх є санітарні довідки. У нашому договорі прописано, що ми маємо право приїжджати на місце та контролювати якість приготованої їжі».
У школі також облаштовано куточок для уроків фізкультури. На перервах діти можуть грати у волейбол або футбол. У цій зоні також проводять заняття гуртка скаутів. Тут є спортивний інвентар для виконання силових вправ.
«Ми намагаємося максимально використовувати кожен квадратний сантиметр цього приміщення, — зазначила Волкова. — Коли до нас приїжджають наші соціальні партнери з Євросоюзу, я завжди кажу, що ми тут не потерпаємо, нам не треба співчувати. Ми живемо щасливим життям, на жаль, під час війни. Завдання педагогів школи — зробити для дітей сучасний освітній простір щасливого дитинства з урахуванням війни в країні».
Директорка Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації Олена Казаннікова зауважила, що такі протирадіаційні укриття безпечні для дітей: «Підземні школи розташовані на глибині близько семи метрів. Зверху — три метри спеціального бетону, який захищає. Я скажу словами дитини: «Це як триповерховий будинок, але вниз». Це справді безпечно. Всі заклади освіти підключені щонайменше до двох мереж електропостачання і додатково мають генератор, який використовується під час повного відключення електроенергії».
Очільниця Департаменту зазначила, що відкриття закладу та перший крок дітей усередину справляють сильне враження.
«У них очі блищать. Побачивши вчительку, кажуть, що вона саме така, якою її уявляли. Багато зусиль адміністрації спрямовано на те, щоб забезпечити технічне обладнання, відповідні парти, покриття панелей, бо вони шумоізоляційні та зроблені з екологічно чистих матеріалів. Кожен такий заклад освіти побудований за проєктом. Якщо ви потрапите до іншої школи, то побачите, що вони виглядають кожна по-різному», — прокоментувала Олена Казаннікова.
За її словами, перегородки в приміщенні можна буде прибрати та зробити просторіший коворкінг.
«По-перше, згодом ми зможемо використовувати заклад для впровадження позашкільної діяльності. По-друге, тут можна створити потужні інноваційні майстерні та STEM-простір. Школи побудовані так, аби тут могли працювати майстерні різних напрямів. Усе це — в безпечних умовах».
Галина Волкова наголосила, що нині у школі-інтернаті «Січовий колегіум» є вільні місця, тому батьки можуть привести дітей на навчання.
Бо війна змінює все, але не повинна забрати головне — право дитини на нормальне життя. З уроками, футболом, галасливими перервами та простими речами, які підтримують цю нормальність.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google