Саміт Трампа з Сі Цзіньпіном: чого вдалося досягти, а що залишилося невирішеним — The Economist

Жоден американський президент протягом 64 років не зустрічав іноземного лідера, який прибував до Вашингтона, безпосередньо в аеропорту. Але коли 23 вересня лідер Китаю Сі Цзіньпін прибув до американської столиці, його зустрічав не лише президент США Дональд Трамп, а й рівень урочистостей, який перевершував те, що Китай запропонував під час візиту Трампа до Пекіна в травні. Така нерівномірна пишність відображає прагнення Трампа зберегти стабільні відносини з Сі. Це також контрастує з “бідністю” порядку денного саміту та відсутністю ознак прогресу щодо низки питань, пише The Economist.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Європа може стати "закускою" на геополітичному бенкеті Трампа та Сі — Bloomberg

У п'ятницю, 25 вересня, Трамп організує для Сі чаювання в Білому домі й екскурсію до Національного архіву США. Однак головним досягненням саміту цього тижня, ймовірно, стало продовження торговельного перемир’я, про яке США та Китай домовилися минулого року. Китай використовував контроль за експортом рідкісноземельних елементів, щоб відповісти на мита Трампа. Пекін прагнув продовжити перемир’я, яке мало закінчитися в листопаді, до кінця терміну повноважень Трампа. Зрештою, сторони домовилися лише про двомісячне продовження.

Протягом останнього року обсяги експорту рідкісноземельних елементів з Китаю до США коливалися на рівні близько 500 тисяч кг на місяць, що значно нижче за показники до укладення торговельного перемир’я. 10 листопада Китай має намір розширити обмеження на продаж рідкісноземельних металів. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що скористається перемир'ям, щоб змусити Пекін забезпечити “повніше” виконання домовленостей.

У США, де останніми тижнями посилилися дебати щодо штучного інтелекту, деякі прихильники безпеки нової технології сподівалися, що Трамп і Сі зможуть домовитися про посилення контролю за моделями ШІ або навіть уповільнення темпів їх розвитку. Інші хотіли, щоб Трамп протистояв копіюванню американських ШІ-технологій, у чому США звинувачували Китай. Натомість 24 вересня Трамп заявив, що штучний інтелект буде “важливою темою”, додавши, що він та Сі наразі хочуть “залишити все саме так, як є”.

Мабуть, найбільш разючим є незначний інтерес Трампа до питань безпеки та оборони — тем, які часто домінували в китайсько-американських відносинах. Іран, імовірно, використовував китайські супутникові знімки для ударів на Близькому Сході, зокрема під час атаки на Йорданію в липні, внаслідок чого загинули троє американських військовослужбовців. Трамп применшив значення цих звинувачень. 

“Вони, по суті, роблять те саме, що й ми. Коли кажуть, що Китай шпигує за нами, я відповідаю: ви маєте рацію, ми теж шпигуємо за ними”, — сказав президент США.

Під час свого першого президентського терміну Трамп оточив себе чиновниками, які сформували у Вашингтоні новий політичний консенсус щодо Китаю — значно рішучіший підхід, ніж раніше. Адміністрація Джо Байдена підтримувала цей консенсус і розвивала його, а ставлення американців до Китаю ставало жорсткішим. У свій другий термін Трамп відхрестився від власної спадщини, зайнявши м’якші позиції з таких питань, як експорт напівпровідників до Китаю та зобов’язання США щодо Тайваню. 

Здається, американська громадська думка також змінюється. Нещодавнє опитування, яке провела Чиказька рада з глобальних питань, показало, що 57% американців віддають перевагу “дружній співпраці та взаємодії” з Китаєм, тоді як 40% хочуть, щоб Америка стримувала Пекін. Такі показники є кардинальною зміною порівняно з тенденцією, яка спостерігалася з 2020 по 2024 рік. Виступаючи в Білому домі, Сі запросив сто тисяч молодих американців відвідати Китай з метою навчання протягом наступних п’яти років.

23 вересня заступник очільника Пентагону з питань політики Елбрідж Колбі заявив, що метою Америки в Азії є забезпечення “гідного миру”, в межах якого США гарантуватимуть доступ до торгівлі, але не будуть “домінувати” в Азії. За його словами, це свідчитиме про “шанобливе ставлення до Пекіна”. На думку Колбі, немає нічого поганого в тому, що кожна сторона вірить у свою перевагу з плином часу.

“Підтримуймо жваву конкуренцію, яка не призведе до великої війни”, — зазначив він.

Період затишшя влаштовує обидві сторони. Трамп заклопотаний війною з Іраном та наближенням проміжних виборів. Сі стурбований уповільненням економіки та з’їздом Комуністичної партії, який відбудеться наступного року. 

“Китай хоче використати найближчі кілька років, щоб закріпити своє піднесення та зміцнити позиції в конкуренції з Вашингтоном”, — зазначає Раш Доші, який займався політикою щодо Китаю в адміністрації Байдена.

Раян Хасс з Інституту Брукінгса заявив, що 30 хвилин, присвячених змістовним переговорам в Овальному кабінеті, — це надзвичайно мало. 

“Схоже, що головна мета цього візиту — саме урочистість”, — додав він.

Найважливішим аспектом відносин між Трампом і Сі, можливо, є не стільки зміст досягнутих домовленостей, скільки частота їхніх зустрічей. 

“Цей рік може стати історичним”, — заявляв Бессент, оскільки кількість зустрічей лідерів двох країн може сягнути чотирьох: наступні дві зустрічі очікуються на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені в листопаді та на саміті G20 у Маямі наступного місяця.

Перспектива кожної наступної зустрічі дає сторонам стимул підтримувати відносини на стабільному рівні. США відклали заплановане постачання зброї Тайваню на суму $14 млрд, щоб не зірвати саміт із Сі. У травні Трамп хвалився, що це був “дуже хороший козир у переговорах”. Але через низку самітів цей пакет озброєння тепер може залишитися “замороженим” без визначеного терміну.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сі Цзіньпін прибув до США: Трамп особисто зустрів його біля літака

Reuters також писало, що пишний саміт у Вашингтоні був сповнений символізму, але позбавлений суттєвих результатів: жодних ознак прориву в таких гострих питаннях, як штучний інтелект, торгівля, Тайвань та війна з Іраном, не спостерігалося. У коментарях після прибуття Сі до Білого дому Трамп наголосив на “справді великій дружбі” з китайським лідером, замість того щоб зосереджуватися на розбіжностях у політиці. Сі висловився гостріше, заявивши, що інтереси обох країн глибоко переплетені, а конкуренція між ними має бути “здоровою”. 

За словами експертів, контрастна риторика демонструє різну стратегію кожного з лідерів. Трамп подає це здебільшого як питання своїх особистих стосунків із Сі, а китайський лідер поводиться значно обережніше, натякаючи на те, що йдеться радше про відносини між державами.