«Джеймс Вебб» отримав знімок «космічного лева» з мертвою зіркою

Вчені за допомогою телескопа «Джеймс Вебб» отримали знімок туманності NGC 2392, яка також відома як Туманність лев. У 2000 році знімок об’єкта зробив «Габбл» у видимому світлі, а нові зображення дають змогу розглянути його у вражаючих деталях, повідомляє SciTechDaily.

«Джеймс Вебб» спостерігав за космічним левом за допомогою ближньоінфрачервоної камери (NIRCam) та середньоінфрачервоного приладу (MIRI). Ці спостереження дозволили розгледіти особливості, які важче помітити у видимому світлі, зокрема щільні скупчення пилу та туманні області іонізованого газу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Загадкова хмара заліза в туманності Кільце може підказати майбутнє Землі

Газ і пил, що утворюють туманність, еволюціонували протягом кількох тисяч років. Вони продовжують змінюватися навіть сьогодні.

У центрі цієї активності знаходяться залишки вмираючої зірки. Вона нагадує невеликий носик-ґудзик на голові «лева». Хоча зірка здається невеликою, саме її випромінювання та енергія є рушійною силою багатьох навколишніх складних структур.

Коли зірка з масою, як у тієї, що лежить у серці NGC 2392, досягає точки, де ядерні реакції в її ядрі більше не можуть підтримувати її існування, вона стає нестабільною і починає пульсувати. При цьому вона скидає свої зовнішні шари у космос. Ці скинуті шари утворюють оболонки з газу та пилу, що розширюються, відомі як планетарні туманності. Випромінювання з оголеного зоряного ядра виштовхує викинутий матеріал назовні. У центрі залишається надзвичайно гаряче зоряне ядро, яке називається білим карликом.

«Грива» лева туманності відповідає внутрішній області пилової оболонки, освітленій білим карликом у центрі. Усередині неї знаходяться структури, що нагадують пучки волосся або хвости комет. Це компактні скупчення пилу, яким вдалося витримати випромінювання від зоряного ядра.

Вчені зазначають, що газ і пил продовжуватимуть віддалятися від центрального зоряного залишку, поступово змінюючи зовнішній вигляд туманності. За розрахунками, «Лев» розсіється приблизно через 10 тисяч років.

Нагадаємо, спостереження, проведені за допомогою телескопа «Джеймс Вебб», показали, що на Плутоні та супутнику Сатурна Титані відсутня загадкова довжина хвилі світла. Це відкриття натякає на те, що ці світи містять невідому молекулу, яку досі не було виявлено на жодному іншому світі Сонячної системи чи екзопланеті.