Миші на «забутих богом» замерзлих вулканах харчуються отруйними рослинами — вчені

Вчені з’ясували, як миші виживають на екстремальних висотах вершин сплячих льодових вулканів в Андах. Вони мешкають на висоті 1,6 кілометра над найвисокогірнішим населеним пунктом у світі. Повітря тут розріджене, температура нестерпно низька, а пустельна екосистема зумовлює гостру нестачу води та рослинності, повідомляє Live Science.

«Для альпініста, що стоїть на вершині цих піків, сама думка про те, що в цих безплідних, забутих богом місцях можуть жити тварини, просто вражає уяву», — сказав Джей Сторц, професор біологічних наук в Університеті Небраски-Лінкольна.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вчені розповіли про новий дивовижний спосіб полювання косаток

У 2020 році Шторц очолив групу вчених-альпіністів, які виявили андських вухатих мишей (Phyllotis vaccarum) на рекордній висоті 6739 метрів. Вони мешкали на вершині Льюльяйльяко, найвищого у світі сплячого вулкана, що розташований на кордоні між Аргентиною та Чилі.

У ході нового дослідження вчені розкрили біологічні механізми, що лежать в основі екстремального виживання цих мишей. За словами дослідників, миші розвинули безліч адаптацій для виживання на таких великих висотах, зокрема здатність харчуватися рослинами, які вважаються токсичними.

До виявлення цих мишей вчені вважали, що ссавці можуть вижити лише на висоті до 5500 метрів над рівнем моря. Але ці тварини побили рекорд, хоча вони чудово почуваються й на менших висотах.

«Одна з дійсно примітних особливостей цього виду полягає в тому, що він має дуже широкий діапазон висот — від рівня моря вздовж пустельного узбережжя північного Чилі до вершин деяких із найвищих піків Анд», — сказав Шторц.

З 2020 по 2023 рік вчені вивчали представників цього виду на низьких, середніх і високих висотах. Дослідники піднімалися в гори й встановлювали пастки для відлову мишей. За словами Шторца, добре акліматизований альпініст може витримувати такі висоти протягом дуже короткого періоду, але умови «абсолютно несумісні з довгостроковим виживанням людини».

Вчені вивчали в лабораторії механізми адаптації мишей до холоду та високого тиску, а також секвенували їхній геном. Вони виявили безліч локальних адаптацій до різних висот. Наприклад, миші, що мешкають на великих висотах, краще підтримували температуру тіла та рівень кисню, ніж миші, взяті з нижчих висот.

Крім того, дослідники виявили зміни в генах високогірних мишей, які дозволяють їм перетравлювати їжу та детоксикувати рослини, що могли б бути для них шкідливими. Ця особлива адаптація допомагає мишам отримувати достатньо їжі на вулканах, мало вкритих рослинністю.

Дослідники також виявили, що високогірні миші були набагато активнішими вдень, можливо, через відсутність хижаків і вищі температури в ці години. Але, незважаючи на локальні адаптації, миші були генетично схожими на всій території свого високогірного ареалу. Усі популяції мишей перекривалися, що запобігало ізоляції високогірних особин або їхній істотній відмінності від низькогірних родичів.

Раніше вчені розповіли про вулкан в Антарктиді, який викидає в атмосферу кристали золота.