Європа готується до потенційного зростання імміграції з Близького Сходу через ескалацію конфлікту в регіоні, намагаючись уникнути чергового напливу біженців на континент. Генеральна директорка Міжнародної організації з міграції (МОМ) Емі Поуп заявила FT, що конфлікт на Близькому Сході призведе до більшої міграції, якщо він продовжиться.
“Ми перебуваємо в регіоні, де вже існує значна нестабільність... Додайте до цього конфлікт, що розгортається, і ймовірність або можливість його затягування, і ми почнемо бачити переміщення людей”, — зазначає вона.
У 2015-2016 роках Європа зазнала різкого зростання імміграції, коли Туреччина дозволила понад мільйону біженців із Сирії та Афганістану перетнути її кордони й потрапити до країн ЄС. Європа також прийняла понад чотири мільйони українських біженців, які виїхали з країни після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році.
На противагу цьому, Поуп додала, що уряди країн ЄС зараз прагнуть “застосувати значно більш комплексний підхід на ранній стадії, а не чекати, поки конфлікт вичерпається”, особливо з огляду на антиіммігрантські настрої, що панують у багатьох країнах.
Чиновники європейських країн, особливо Кіпру, через його близькість до Лівану, вже обговорюють, як впоратися з потенційним збільшенням кількості прибулих з цього регіону. Кіпр наразі також є єдиним членом ЄС, який зазнав удару іранських дронів, що націлилися на британську базу на території країни.
Заступник міністра міграції Кіпру Ніколас Іоаннідес у четвер, 5 березня, заявив, що хоча на цей момент спостерігаються “потоки з регіону”, необхідно “бути готовими реагувати на будь-які події”.
“ЄС поліпшив нашу інфраструктуру, наші процедури та наше законодавство... щоб реагувати на такого роду кризи”, — додав він.
Поуп зазначила, що після сирійської кризи європейські країни розглядають питання: “Які уроки засвоєні, як управляти обмеженими ресурсами, як управляти в умовах невизначеності?”.
Однією з можливих моделей може бути угода, підписана між ЄС і Туреччиною в 2016 році, яка передбачала фінансову підтримку Анкарі в обмін на прийом сирійських біженців.
“Підтримка країн, щоб вони могли прийняти переміщені громади, є способом розподілу тягаря та забезпечення відчуття солідарності”, — каже Поуп.
За словами місцевих свідків, за останні дні до Туреччини перейшли кілька сотень іранців.
Поуп вважає, що ще зарано оцінювати, скільки людей втече з регіону.
“Наразі люди переважно переміщуються всередині своїх країн — в Ірані, в Лівані, який, мабуть, є місцем, яке нас найбільше турбує”, — сказала вона, вказавши на велику кількість сирійських біженців у Лівані.
МОМ повідомила, що близько 83 тисяч людей були вимушені покинути свої домівки в Лівані, шукаючи безпеки в останні дні, на додаток до 60 тисяч, які все ще залишаються вимушеними переселенцями з минулого літа, коли ізраїльські удари були спрямовані проти керівництва “Хезболли”. Ізраїльські сили розпочали нові удари по Лівану після того, як у неділю, 1 березня, бойовики, підтримувані Іраном, обстріляли Ізраїль ракетами.
Мігранти з інших країн, таких як Афганістан, почали повертатися додому, зазначає Поуп, попри нестабільну ситуацію в цій країні.
“Ми очікуємо, що таких випадків буде більше. Ми очікуємо, що більше людей поїдуть до Іраку... до прилеглих районів”, — додала вона.
За словами Поуп, важливо дозволити біженцям “втекти” від війни.
“Одне з занепокоєнь полягає в тому, що зараз деякі кордони закриті для іранців, які втікають від конфлікту”, — сказала вона, додавши, що існує “ризик для людського життя”, якщо люди не можуть шукати безпеки “в умовах значної нестабільності та насильства”.
Поуп також вказала на “часто забутих” іноземних робітників, які складають значну частину населення багатьох країн Перської затоки і яким, за її словами, “часто не надається такий самий рівень підтримки, уваги та інформації, як громадянам країни”.
Спільна атака США та Ізраїлю на Іран, що розпочалася в суботу, 28 лютого, триває з високою інтенсивністю. Було завдано ударів по тисячах цілей. У перші ж години операції було вбито верховного лідера Ісламської Республіки Алі Хаменеї та низку представників його близького оточення. Іран зі свого боку відповідає масованими атаками дронів і ракет по Ізраїлю, американських базах та інших об’єктах в арабських країнах.
Про те, як ситуація може розвиватися далі в статті “Після удару по Тегерану: хто виграє від переділу регіону?” розмірковував В’ячеслав Ліхачов.
