Наратив про неминучу перемогу Росії розбивається об реальний хід війни — NYT

У перемозі Росії в Україні немає нічого неминучого. Через чотири роки повномасштабної війни перемога Росії, як і раніше, залишається важкодоступною. Територіальні придбання Москви незначні, її війська просуваються вперед, але важко, і, схоже, не здатні використовувати будь-які прориви, пише у статті для The New York Times експерт із міжнародних відносин, почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренс Фрідман.

«Немає нічого неминучого в перемозі Росії в Україні. Наратив про те, що Росія, цитуючи президента Трампа, має «всі карти», і що Україна повинна піти на великі територіальні поступки, щоб уникнути ще більших втрат, домінував у переговорах досі. Але на цьому етапі війни справедливо запитати: якщо Росія має всі карти, чому вона досягла так мало? Чому її прогрес так часто зривається стійкістю та інноваційною тактикою набагато меншої армії, а також її власними оперативними слабкостями?», - пише автор.

Фрідман наголошує, що перші кроки до будь-якої міцної мирної угоди мають спиратись на розуміння, що перемога Росії не є неминучою, і в цьому треба переконати власне саму Росію. Бо як би Росія не старалася і як би болю не завдавала, вона не може підкорити Україну.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський відповів, скільки територій ЗСУ звільнили від початку року

Багато невдач Росії в Україні пов'язані з рішеннями, прийнятими в перші дні лютого 2022 року, коли російські війська недооцінили противника і наступали на багатьох напрямках одночасно. Однак те, що мало бути швидким наступом на Київ, зайшло в глухий кут, лінії постачання стали перевантаженими, а передові війська стали настільки вразливими до контратак, що їх довелося відводити. Ці помилки перетворили коротку війну на довгу.

На початку 2024 року Москва, здавалося, була впевнена, що може виграти цю довгу війну. Україну приголомшив невдалий контрнаступ 2023 року,  їй не вистачало військ, і вона мала проблеми з мобілізацією. Натомість Росія не мала проблем із набором людей, а її економіка працювала, хоча й нестабільно.

Тоді Росія розпочала наступ, який досі не завершився. Але замість того, щоб здійснювати швидкі бліцкриги, Росія досягла надзвичайно повільного прогресу, а рівень її втрат вражаюче високий. За оцінками, за минулий рік Росія зазнала приблизно 400 000 вбитими, пораненими та зниклими без вісти захопивши близько 0,8 відсотка території України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський анонсував весняний наступ Росії на фронті: який прогноз

«І ось ми тут. Ні основні військові, ні політичні цілі президента Владіміра Путіна для його «спеціальної військової операції» не були досягнуті. Україна зберігає свою незалежність. І, замість того, щоб бути демілітаризованою, вона має одну з найсильніших, найбільших і найзагартованіших у боях армій у Європі. НАТО розширилося за рахунок Швеції та Фінляндії, а Німеччина знову стає серйозною військовою державою», - вказує експерт.

Водночас Росія стала дедалі залежнішою від Китаю та не в змозі допомогти своїм сирійським, венесуельським, кубинським та іранським колегам. Доходи від нафти зменшилися, а економіка страждає від високих процентних ставок, інфляції та мінімального зростання.

«Враховуючи величезний розрив між початковими цілями та досягнутими результатами, Путін, зрозуміло, намагався підкреслити успіхи, заявивши про захоплення Куп'янська у Харківській області та Покровська у Донецькій. Куп'янськ з того часу був здебільшого звільнений, а українські війська все ще вели бої в Покровську, падіння якого в різних виданнях описувалося як неминуче з серпня 2024 року. І якщо Росія нарешті захопила Покровськ, його цінність, безумовно, неоднозначна. Армія Путіна розтратила людей і матеріали лише для того, щоб реалізувати його хвастощі», - підкреслює аналітик.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ліквідовувати понад 200 окупантів за кожен км² — Федоров про конкретні цілі України у війні

Натомість Україна створила потужну оборонну лінію для захисту так званого фортечного поясу Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов'янська. Як наголошує Фрідман, немає нічого дивного, що Москва вимагає здачі цих міст без бою — вона не може бути впевненою, що зможе їх захопити навіть до 2027 року.

«Було б передчасно називати наступ, який ще не закінчився, провалом — попри мізерні здобутки, високі витрати та відсутність імпульсу. Але основною особливістю лінії фронту, де війська легко виявляти та знищувати, є те, що зараз надзвичайно важко розпочати масштабні, швидкі масовані наступальні операції. Ось чому російські просування значною мірою залежали від дрібномасштабного проникнення піхоти», - зазначає експерт.

Він наголошує, що Путін був готовий заплатити надзвичайно високу ціну за досягнення своїх геополітичних амбіцій, і це, ймовірно, є відповіддю на питання, чи може Росія продовжувати війну. У Москві все ще можуть не відчувати поразки, доки російські війська не почнуть повністю відступати.

Днями аналітики DeepState вказали, що росіяни в лютому захопили  126 квадратних кілометрів  української території — це найменший показник із липня 2024 року. Українським військовим вдалося "зачистити" від окупантів  такі населені пункти, як: Андріївка, Остапівське, Нове Запоріжжя, Піщане, Нечаївка, Радісне. 

Представник Міністерства оборони України в Наглядовій раді Агенції оборонних закупівель Тарас Чмут вказав, що вперше за багато не лише місяців, але й років, наша країна на фронті почала звільняти більше території, ніж втрачати.