Понад 70% викладачів українських університетів мають високий рівень емоційного виснаження. За три роки повномасштабної війни цей показник зріс із 49,5% на початку вторгнення до понад 72% у 2025 році. Такі дані дослідження, проведеного командою науковців Бердянський державний педагогічний університет, наводять у статті «Коли стійкість стає виснаженням: вигорання викладачів університетів під час війни» Яна Сичікова та Наталя Цибуляк.
«Це означає, що виснаження перестає бути тимчасовою реакцією на шок війни й поступово стає фоновим станом професійного життя. Фактично система дедалі більше функціонує ціною виснаження людського ресурсу», – пишуть авторки.
У межах дослідження здійснили три хвилі замірів психологічного стану викладачів: перша – 2022 року, друга – пізніше, нині оприлюднили результати третьої. Такий формат дозволяє побачити не лише масштаб проблеми, а й її накопичувальний характер.
Разом із емоційним виснаженням зросла деперсоналізація – психологічне дистанціювання від роботи та студентів: із 33% до майже 59%. Те, що на початку війни виглядало як мобілізація внутрішнього ресурсу, поступово перетворюється на хронічне перевантаження.
«Емоційне «оніміння» може допомагати вижити в короткій перспективі, але водночас підточує саму основу викладацької професії: залученість, ініціативність і відчуття сенсу. Саме тому вигорання під час війни — це індикатор меж витривалості системи, яка протягом тривалого часу працює без належної підтримки та відповідальних управлінських рішень», йдеться у статті.
Авторки наголошують, що вигорання викладачів — це не індивідуальна проблема. Йдеться про здатність країни під час війни та відбудови зберігати людський потенціал.
Раніше повідомлялося, що за два повномасштабної роки війни 40 тисяч вчителів залишили професію, а до 2030-го ще 40% планують піти. Причини все ті ж самі — низькі зарплати та емоційне навантаження.
