Навіть через 50 років після того, як місія "Аполлон-17" стартувала з Місяця, планетологи все ще не можуть дійти згоди щодо того, як же з'явився природний супутник Землі. Загальновизнаним є те, що він утворився внаслідок зіткнення з Теєю, яке, як вважається, відбулося 4,51 мільярда років тому, повідомляє Science Alert.
Але яких розмірів була Тея, невідомо. Передбачається, що її розміри варіюються від прото-Меркурія до об'єкта, приблизно вдвічі меншого розміру, ніж сучасна Земля. Нові моделі вказують на те, що зіткнення з більшим об'єктом може пояснити те, чому породи, доставлені "Аполлоном", схожі на ті, що спостерігаються в багатих на олівін вулканічних базальтах на Землі.
Земля сильно постраждала від цього масштабного зіткнення; "Це дійсно переписало історію нашої планети", — заявив Вім ван Вестренен з Вільного університету Амстердама.
Місяць, який утворився одразу після зіткнення, був схожий на кулю магми, що світиться, температура якої перевищувала тисячі градусів. "Це ще навіть не камінь, тому він має охолонути, перш ніж зможуть утворитися мінерали, які ми намагалися датувати", — сказав ван Вестренен. За його словами, головне питання полягає в тому, скільки часу минуло після зіткнення, перш ніж утворилися ці мінерали? Як визнає ван Вестренен, це дуже складно точно визначити.
Породи, зібрані "Аполлонами", все ще багато розповідають ученим. Одним із найвідоміших зразків є порода "Генезис", яку 1971 року доставила місія "Аполлон-15". Він складається майже виключно з білого мінералу плагіоклазу, який, завдяки своїй легкості, зазвичай спливає на поверхню магми.
"Для утворення великої кількості білої речовини потрібна величезна кількість магми, яка потім повинна піднятися нагору, оскільки зараз вона знаходиться на поверхні. Це найкраще пояснення утворення цих білих порід, включаючи зразок "Генезис", — сказав ван Вестренен.
Білий колір плагіоклазу, видимий під час спостереження Місяця, зумовлений віддзеркаленнями кристалів плагіоклазу.
"Той факт, що все тіло Місяця вкрите плагіоклазами, говорить про те, що ми бачимо склепіння стародавнього, величезного магматичного масиву", — пояснив ван Вестренен. Лабораторні експерименти, які провели ван Вестренен, відразу після утворення Місяць був повністю розплавлений, на 1700 кілометрів у глибину йшла магма.
Одна з ключових проблем у розумінні формування нашої системи Земля-Місяць полягає в тому, що, хоча гідродинамічні чисельні моделі відтворюють фізичні властивості нинішньої системи, вони не відповідають хімічному складу відомих тіл.
Усі моделі показують, що Місяць повинен мати не такий хімічний склад, як спостерігається зараз. За словами ван Вестренена, місячні породи набагато більше схожі на земні, ніж мають бути.
Вважається, що або Земля майже завершила своє формування, і Місяць утворився внаслідок зіткнення з нашою планетою невеликого метеорита розміром з Меркурій, який вдарився об неї з великою швидкістю і під великим кутом. Або в той час Земля була сформована лише наполовину. Тобто, щоб Земля досягла нинішніх розмірів, з нею мала зіткнутися ще половина планети.
Потім Місяць утворився з невеликої кількості повністю перемішаних уламків Теї/половини Землі, які залишилися на орбіті навколо вже сформованої планети.
Вважається, що більш легкий матеріал, що залишився після удару, сформував Місяць, а більш щільний - сформував Землю і опустився вниз, утворивши ядро планети.
Щоб Місяць утворився внаслідок класичного гігантського зіткнення, Тея мала б зіткнутися із Землею ковзаючим ударом. Половина врізається в бік Землі, а інша половина ніби пролітає повз і потім виходить на орбіту навколо прото-Землі, яка утворює Місяць. Але в цьому разі Місяць був би більше схожий на Тею, склад якої має відрізнятися від земного.
Нагадаємо, нещодавно вчені знайшли на Місяці новий кратер-рекордсмен. І з'явився він зовсім недавно, у 2024 році.
