Вчені допомогли тихоходкам вижити в марсіанському ґрунті: що вони зробили

Вчені піддали два різних види тихоходок впливу мінералів, які імітують марсіанський ґрунт. Обидва види насилу виживали, їхня чисельність стрімко скорочувалася. Але коли вчені обробили цей ґрунт водою, мікроскопічні тварини почали почуватися набагато краще. І це дає надію для майбутніх сільськогосподарських робіт на Червоній планеті, повідомляє Science Alert.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

На Марсі знайшли одні з найпереконливіших свідчень існування життя

"При розгляді питання про відправку людей у неземні середовища нам необхідно розуміти дві речі: як навколишнє середовище вплине на людей і як люди вплинуть на навколишнє середовище. У цьому дослідженні ми вивчаємо потенційний ресурс для вирощування рослин у рамках створення здорового співтовариства, але ми також вивчаємо, чи існують якісь притаманні реголіту шкідливі умови, які могли б допомогти захистити від забруднення із Землі, що є метою захисту планети", - заявила мікробіологиня Корієн Бакерманс з Університету штату Пенсільванія.

Попередні дослідження показали, що в марсіанському ґрунті можуть виживати деякі рослини. Але як на нього реагуватимуть земні організми, відомо не було. Тихоходки ж можуть виживати в найрізноманітніших умовах і відіграють важливу роль у своїх екосистемах. Якщо колись на Марсі вдасться створити колонії, тихоходки могли б регулювати мікроорганізми в ґрунті.

Тихоходки — є одними з найвитриваліших істот на планеті завдяки набору інструментів виживання, який включає в себе білок, що захищає їхню ДНК, зневоднений стан, у який вони можуть перейти, коли зовнішні умови стають нестерпними, і високоефективне відновлення пошкоджень.

Під час дослідження вчені зосередилися на двох видах тихоходок: Ramazzottius cf. varieornatus, витривалому наземному виді, і Hypsibius exemplaris, що мешкає в прісній воді. Тварин кожного виду помістили у дві різні суміші, які імітували марсіанський реголіт: MGS-1 і OUCM-1, а потім спостерігали протягом декількох днів. Групи кожного виду також були поміщені у звичайний земний пляжний пісок як контрольну групу.

В обох імітаторах кількість живих, активних тихоходок різко скоротилася через чотири дні. MGS-1 виявився особливо несприятливим - усі тихоходки Hypsibius загинули протягом двох днів. Ramazzottius показав дещо кращі результати, але їхня чисельність все одно знизилася.

OUCM-1 був кращим, але більшість популяцій різко скоротилися, і лише одна група Ramazzottius показала мінімальну реакцію на вплив. Тим часом тихоходки в піску продовжували жити, залишаючись здоровими й активними.

Вчені промили суміші та вирішили повторити експеримент і побачили дещо несподіване: тихоходки в промитій суміші залишалися живими довше і показували рівень активності як у пляжному піску.

"Схоже, у MGS-1 є щось дуже шкідливе, що може розчинятися у воді - можливо, солі або якась інша сполука. Це було несподівано, але в якомусь сенсі добре, тому що це означає, що захисний механізм реголіту може зупинити забруднення. Водночас його можна промити, щоб підтримати ріст рослин або запобігти шкоді для людей, які з ним контактують", - сказала Бакерманс.

Раніше вчені розповіли, як тихоходкам вдається протистояти впливу радіації.