Вчені помітили щось незвичне на Сонці перед найпотужнішим спалахом

Вчені, ймовірно, змогли помітити «попередження» про викид на Сонці за кілька годин до спалаху. І це був один із найпотужніших спалахів на нашій зірці, повідомляє Space.com.

Використовуючи рідкісний набір даних, зібраний за кілька годин до потужного сонячного спалаху, вчені виявили низку змін в атмосфері Сонця, які можуть розповісти про те, як починаються великі виверження. Відкриття вчених може допомогти краще прогнозувати космічну погоду.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

На Сонці помітили гігантського "Годзіллу" з плазми: він рухається по зірці

«Я не очікував того, що виявив», — сказав керівник дослідження Луїс Сейфріц, аспірант Нью-Джерсійського технологічного інституту.

Спалахи — це потужні викиди випромінювання від Сонця, спричинені раптовим вивільненням магнітної енергії. Найпотужніші з них можуть спричинити перебої в роботі радіозв’язку, пошкодити супутники на орбіті та сприяти виникненню магнітних бур на Землі. Але, незважаючи на десятиліття досліджень, вчені до кінця не розуміють, чому утворюються спалахи.

Хоча космічні апарати постійно відстежують Сонце, отримати детальні дані про умови, що передують спалаху, складно. Прилади з високою роздільною здатністю зазвичай фокусуються на активних ділянках, які вже випромінюють активність, і дослідники часто починають активно відстежувати спалах лише після його початку, коли стає можливим простежити його шлях у космосі та оцінити потенційний вплив на Землю.

У ході нового дослідження вченим вдалося вивчити дані, отримані під час «підготовки» до спалаху класу X9, який стався 3 жовтня 2024 року. Їхній аналіз виявив кілька змін в атмосфері Сонця за кілька годин до вибуху, що дає нові підказки про те, як починаються великі спалахи. Це також може допомогти створювати раннє попередження про

В активній області, яка спричинила спалах, за кілька днів до цього вже сталося кілька вивержень. Тому вчені направили на цей регіон кілька апаратів для спостережень, зокрема космічний апарат NASA IRIS (Interface Region Imaging Spectrograph), призначений для детального вивчення вузької ділянки сонячної атмосфери.

Оскільки IRIS уже спостерігав за цим регіоном, дослідники отримали майже п’ять годин безперервних спостережень до початку спалаху, що надало рідкісну можливість зазирнути в процеси, що відбуваються в сонячній атмосфері перед вибухом.

«Я вибрав цю подію, бо очікував, що спалах буде достатньо потужним, щоб побачити ці ознаки. Дуже небагато спалахів досягають такої потужності», — сказав Сейфріц.

Вчені відстежували три властивості плазми в атмосфері Сонця — її яскравість, рух до спостерігачів або від них, а також величину, відому як нетеплова швидкість, — показник турбулентності та дрібномасштабних рухів усередині плазми. Завдяки цьому вони змогли реконструювати умови за кілька годин до спалаху.

Результати показали, що всі три параметри почали збільшуватися приблизно за три години до спалаху, що свідчить про поступове зниження нестабільності магнітного поля Сонця. За словами Сейфріца, таке тривале накопичення передспалахових ознак спостерігається вкрай рідко.

Вчені також з’ясували, що перед спалахом яскравість, рух і турбулентність плазми підвищувалися та знижувалися з регулярними циклами. Один цикл повторювався кожні 7–10 хвилин, а інший — приблизно кожні 18–21 хвилин. Коливання були зосереджені поблизу межі, де зустрічаються магнітні поля протилежного напрямку — області, де, на думку вчених, накопичується магнітна напруга перед спалахами.

Приблизно за 15–20 хвилин до спалаху атмосфера Сонця перейшла в нестабільний стан: посилилася турбулентність, а плазма почала виходити назовні — зміни, які можуть свідчити про раптове вивільнення магнітної енергії, що викликає сонячні спалахи.

Сейфріц зазначає, що жоден показник окремо не був попереджувальним сигналом, саме поєднання зростаючої яскравості, посилення турбулентності та скоординованих коливань виділялося як можливий передвісник вибуху.

Раніше вчені з’ясували, що вимірювання радіаційної активності на поверхні Сонця не відображають повної картини. Вони провели більш глибоке, ніж раніше, дослідження і «прослухали» внутрішні коливання зірки. У результаті вони зафіксували значні зміни за останні 40 років.