Підтримати
Великі політичні історії іноді починаються з дуже конкретних речей — ділянки землі, бульдозера й дороги, якої ще вчора не було. Під Полтавою дорога до майбутніх газових свердловин стала точкою, де зійшлися приватний бізнес, виконавча влада та правоохоронна система. І ця точка, в якій об’єдналися зусилля цього тріумвірату, стала інструментом тиску на місцеву громаду.
Газовидобувне підприємство ТОВ «МНД Жуківське» намагається подати цю історію як звичайну недокомунікацію з громадою, мовляв, це «господарський спір». Воно аргументує це тим, що компанія має спецдозвіл і є урядова постанова, а незгодний землекористувач нехай звертається до суду. Ось тільки «на землі» все виглядає інакше. Важка техніка прокладає дорогу через землю громади, на яку інше підприємство має посвідчене державним актом право постійного користування. Роботи супроводжують поліція охорони та, за словами представників громади, начебто найняті для залякування молодики. Це виглядає геть не як рівноправний господарський спір.
Можна було б знову посміятися з «місцевих куркулів», які нібито заважають державі видобувати газ під час війни. Але склад іншої сторони руйнує цю картину та дає підстави для роздумів: бізнес Зіновія Козицького, батька голови Львівської ОВА, та Карела Комарека, у минулому багаторічного партнера «Газпрому», сприяння міської влади і, за інформацією моїх джерел, можливе втручання обласного прокурора Євгена Гладія. Коли на боці приватного бізнесу опиняються чиновники, прокурорська вертикаль і силовий ресурс, земельний «спір» перетворюється на небезпечне протистояння з громадою. Врадіївка свого часу показала, як швидко місцеве свавілля, помножене на безкарність правоохоронців, може спричинити конфлікт далеко за межами одного району.
І тоді в нас виникає вже геть інша стратегічна картина, доволі сумна й подекуди ганебна, але реальна. Спробуймо в ній розібратися, бо кейс цей важливий, показовий і, я сказав би, симптоматичний не тільки для Полтави, а й для всієї України.
Громада: спочатку техніка, потім запитання
Отже, як я вже казав, «МНД Жуківське» почало роботи на чужій ділянці — просто за правом сильного. Компанія показала спецдозвіл і постанову Кабміну, які насправді аж ніяк не дають вичерпних пояснень її діям. Спецдозвіл на користування надрами не є правом зайти на будь-яку земельну ділянку. Статті 97 і 98 Земельного кодексу передбачають погодження із землекористувачем або оформлення земельного сервітуту.
Пункт 6 урядової постанови №1320 дозволяє повторно не отримувати дозволів для відновлення видобутку, не виготовляти проєктів, не отримувати погодження підприємствам, які внаслідок російських атак зазнали руйнувань матеріальної та видобувної бази.
8 липня 2026 року секретарка Полтавської міськради Катерина Ямщикова підписала меморандум із директором «МНД Жуківське». Міська влада пообіцяла компанії координацію під час проєктування й будівництва та консультаційну підтримку. Приблизно через два місяці техніка вже працювала на землі громади, на яку інше підприємство має посвідчене державним актом право постійного користування.
Якщо хтось не в курсі, меморандуми земельних прав не створюють. А завданням місцевої влади є захист інтересів громади, а не створення адміністративного коридору для «правильних» інвесторів. Ямщикова мала показати людям, що міськрада перевірила власників, фінансування, маршрут, земельні й екологічні документи, провела, зрештою, громадські слухання. Але навіщо: швидше спрацювала формула, мовляв, є команда згори — ми виконуємо, а люди нехай терплять.
Область: коли родинний бізнес стає партнером влади
За реєстровими даними, 93,75% «МНД Жуківське» належить чеській MND Ukraine, 6,25% — кіпрській IVENA Limited. Кінцевими бенефіціарами вказані Карел Комарек і Зіновій Козицький — батько начальника Львівської ОВА Максима Козицького.
MND Комарека понад десять років володіла Moravia Gas Storage разом із «Газпромом» і стала одноосібним власником лише 26 червня 2024 року. 2011 року група Комарека придбала в Росії нафтовий термінал «Самара», оператор якого згодом працював із «Роснєфтью» та «РН-Бункером». Деталі виходу Комарека з цього активу 2022 року вкрито глибокою темрявою. Біографію цього достойника я вже розбирав два роки тому, коли була перша спроба Карела Комарека і Козицьких зайти на полтавські землі. На мою думку, інвесторів із таким бекграундом не можна допускати до українських надр. Власне, СБУ сама писала в листі до Держгеонадр (про це згадується в судовому рішенні №640/3734/19), що згаданий термінал постачав паливо незаконним збройним формуванням «ЛНР/ДНР».
На Львівщині це вже не окремі збіги, а щонайменше три епізоди, що можуть створювати систему, де повноваження Максима Козицького перетинаються з бізнесом його батька. 19 лютого 2026 року він особисто підписав меморандум Львівської ОВА з MND a.s. та газовидобувним підприємством ТОВ «МНД Тинівське», серед бенефіціарів якого зазначені Зіновій Козицький і Карел Комарек. Документ передбачає експертну підтримку, робочі групи, сприяння інвестиціям і публічно-приватному партнерству. Тобто очільник області від імені влади домовився про сприяння бізнесу, в якому присутній приватний інтерес його батька.
Другий епізод — дорога на вулиці Гірській у Східниці, на яку 2023 року за розпорядженням Максима Козицького виділили 25 млн грн обласної субвенції. За версією НАБУ, викладеною в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, вона стала фактично єдиним під’їздом до курорту «Панорама Східниця» родини Козицьких, збудованого компанією «Нормаз Плаза», а проєкт отримав 25,8% відповідного річного фінансування доріг. Ще 11 травня 2023 року Антимонопольний комітет України дозволив Зіновію Козицькому придбати контроль у «Вест Енерджі», через яку йому згодом належали 50% «Нормаз Плаза».
Третій епізод — укладений того ж року департаментом дорожнього господарства ЛОВА контракт на 195,07 млн грн на капремонт дороги Зимівки—Уличне. Вона веде, зокрема, до Орівської ВЕС — спільного проєкту MND та групи компаній «Еко-Оптіми», пов’язаної з родиною Козицьких. Це вже послідовність рішень, яку Національне агентство з питань запобігання корупції має перевірити цілісно: чи повідомляв Максим Козицький про приватний інтерес близької особи, чи усувався від підготовки й погодження рішень і чи не отримували пов’язані з його родиною проєкти переваг завдяки посаді.
Тож Полтавщина отримала не просто нового надрокористувача. Схоже, сюди переноситься вже випробувана модель: родинний бізнес входить у партнерство з владою, а публічні повноваження починають працювати поруч із приватним інтересом.
Україна: хто охороняє охоронців
Останнім бар’єром мала би бути прокуратура. За інформацією моїх джерел, місцева поліція та окружна прокуратура спочатку зареєстрували звернення щодо робіт «МНД Жуківське» і почали перевірку. Потім, як стверджують мої джерела, начебто після втручання керівника Полтавської обласної прокуратури Євгена Гладія активні процесуальні дії припинилися, а техніка продовжила працювати.
Це можна перевірити за ЄРДР, процесуальними рішеннями тощо.
На прикладі справи «Карфаген», в ході якої було викрите «дахування» шахрайських кол-центрів, ми побачили, у якому стані перебуває орган, який тепер має оцінювати законність дій МНД.
За моєю інформацією, у Полтаві працюють десятки таких «офісів». І мені геть нічого не відомо про системну боротьбу обласної прокуратури з цією індустрією. Натомість є документований результат одного провадження. Після обшуку 29 серпня 2025 року на проспекті Миру, 26 правоохоронці вилучили понад 200 одиниць комп’ютерної техніки. Судова ухвала фіксує, що прокурор відділу ОГП не прийшов на розгляд скарги, не подав заперечень і не надав інформації про арешт майна. У результаті техніку повернули. Якою була мотивація цього прокурора і хто давав вказівки прокурору-виконавцю? Це питання повинні перевірити детективи у справі «Карфаген».
Адже обласні прокуратури не є автономними князівствами. Закон «Про прокуратуру» визначає єдину систему, в якій ОГП є органом вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур. Тому версія про десятки офісів, що могли роками працювати лише через місцевий «недогляд», а не як частина вертикалі, мабуть, дещо сміховинна.
Тому перевірка не може завершитися прізвищем Гладія. НАБУ і САП мають встановити, чи потрапляли полтавські провадження до сфери впливу Кропиви, хто визначав прокурорів, які вказівки йшли з центру, з ким контактував Гладій і чи рухалися кошти.
До чого я веду? А до того, що прокуратура займається подібними речами, то чи буде вона відмовляти топ-чиновникам, які попросять «посприяти» у «вході» на полтавські землі «правильних» інвесторів? Тим більш таких, максимально близьких до Банкової.
Максим Козицький є не обраним керівником регіону, а президентським призначенцем. Стаття 118 Конституції встановлює відповідальність голів адміністрацій перед президентом і Кабміном. Отже, потенційний зв'язок бізнесу родини голови ОВА — це також питання кадрової відповідальності Банкової. Коли вибори відкладені через війну, відповіддю має бути посилений контроль за призначенцями, а не менша підзвітність.
Ось тільки чи здатна Банкова вимагати відповідальності від своїх призначенців? На плівках НАБУ по справі «Династія» ми чули про «Вову» як власника одного з будинків. На мою думку, це має розслідуватися НАБУ та ВАКС, і воєнний стан не має давати і не дає безстрокового імунітету Зеленському від розслідування, і моя відповідна скарга знаходиться у Конституційному суд й розподілена судді-доповідачу.
Знову громада
Однак повернемося до нашої ситуації. Насправді у точці під Полтавою сходяться всі ці рівні: бізнес батька голови ОВА, адміністративне сприяння міської влади, повідомлення про можливе втручання обласного прокурора і загальнонаціональна криза прокурорської вертикалі. Воєнний виняток може стати зручним інструментом приватного проєкту саме тому, що інституції, які мали б контролювати його застосування, або сприяють бізнесу, або мовчать.
З огляду на згадане НАЗК повинне перевірити дії Максима Козицького щодо компаній із приватним інтересом його батька. Зокрема й «МНД Жуківське». Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура — можливе втручання у полтавське земельне провадження. Офіс генпрокурора — перевірити і оприлюднити хронологію дій обласної прокуратури щодо можливого блокування розслідування дій «МНД Жуківське» на Полтавщині. А СБУ — дати відповідь щодо загроз національній безпеці з огляду на бекграунд одного з інвесторів.
Україні потрібен власний газ. Але їй не потрібна система, в якій родинний бізнес отримує прокурорський «дах», громада — офшорних інвесторів, землевласники — захоплені ділянки, а країна — черговий кейс корупційної ганьби.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google