Європа з побоюванням чекає на виступ Рубіо на Мюнхенській конференції — AP

Державний секретар США Марко Рубіо очолить американську делегацію, яка цього тижня візьме участь у Мюнхенській конференції з безпеки, поки дедалі більш знервовані європейські лідери сподіваються хоча б на короткий перепочинок від часто суперечливої політики та погроз президента Штатів Дональда Трампа, який порушує трансатлантичні відносини та міжнародний порядок, встановлений після Другої світової війни, пише AP.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Союзники по НАТО вважають, що США більше не допомагають стримувати ворогів — опитування 

Через рік після того, як віцепрезидент США Джей Ді Венс шокував присутніх на конференції в Мюнхені словесними нападками на найближчих союзників Америки в Європі, звинувачуючи їх у тому, що вони ставлять під загрозу західну цивілізацію своїми лівими внутрішніми програмами й не беруть на себе відповідальність за власну оборону, Рубіо планує зайняти менш суперечливу, але загалом ідеологічно схожу позицію, коли виступить на конференції в суботу, 14 лютого, заявляють американські чиновники.

В офіційному оголошенні Державного департаменту США про поїздку Рубіо не наведено жодних подробиць щодо його дводенної зупинки в Мюнхені, після якої він відвідає Словаччину та Угорщину. Однак чиновники, які на умовах анонімності розповіли AP про плани поїздки, заявили, що головний дипломат США має намір зосередитися на сферах співпраці з питань, що становлять спільний глобальний і регіональний інтерес, зокрема на Близькому Сході та Україні, а також на Китаї, який прагне скористатися невизначеністю у відносинах між Америкою та Європою.

Якщо це буде так, то багато хто з присутніх на конференції зможе відчути полегшення після жорсткої промови Венса минулого року, а потім серії заяв і кроків Трампа, спрямованих проти практично всіх країн Європи, Канади та давніх союзників США в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Рубіо доведеться докласти зусиль, щоб заспокоїти європейських союзників

Нещодавні коментарі Трампа про взяття під контроль Гренландії — автономної території союзника по НАТО Данії, та критика на адресу європейських лідерів, були особливо тривожними, що змусило європейців засумніватися в цінності США як союзника і партнера.

Це ставить Рубіо перед важким завданням, якщо він хоче заспокоїти європейських союзників.

Промова Венса минулого року “справді шокувала”, каже Клаудія Мейджор з Німецького фонду Маршалла в Берліні. 

“Це було сприйнято як перша дуже чітка заява про те, що являє собою нова адміністрація Трампа, а саме, що європейці більше не є партнерами. Існують великі сумніви стосовно того, чи існує ще основа (довіри) і чи ми все ще поділяємо однакове бачення трансатлантичних відносин. Чим довше триває таке відчуження, тим складніше буде відновити міцні відносини”, — додала вона.

Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер висловив подібну думку.

“Трансатлантичні відносини зараз переживають серйозну кризу довіри й авторитету”, — заявив він цього тижня. 

Водночас Ішингер висловив надію, що Рубіо та десятки американських законодавців, які, як очікується, візьмуть участь у конференції, запропонують менш похмурий і суворий прогноз на майбутнє.

Деякі лідери займають помірковану позицію щодо Трампа, а деякі бачать “розрив”

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, з яким Рубіо зустрінеться в п'ятницю, 13 лютого, намагався зайняти помірковану позицію, щоб впоратися з непередбачуваністю Трампа.

Він сказав, що Європа також повинна “вивчити мову політики сили”, аби заявити про себе, наприклад, взявши більшу відповідальність за власну безпеку, прагнучи до більшої “технологічної незалежності” та стимулюючи економічне зростання. 

“Як демократії, ми є партнерами і союзниками, а не підлеглими”, — підкреслив водночас він.

Тим часом французький президент Еммануель Макрон і канадський прем'єр-міністр Марк Карні, здається, майже зневірилися в Трампі і Сполучених Штатах. Канада і Франція відкрили минулого тижня консульства в столиці Гренландії Нууку, продемонструвавши підтримку як арктичному острову, так і Данії.

Макрон попередив цього тижня, що напруженість між Європою і США може посилитися після недавнього “моменту Гренландії”. Він схарактеризував адміністрацію Трампа як “відкрито антиєвропейську” й таку, що прагне “розчленування” Європейського Союзу.

Карні, який на форумі в Давосі заявив про “розрив” у світовому порядку, також не приховує свого розчарування нинішнім президентом США. Він став лідером руху країн, які шукають способи об'єднатися і протистояти США. Прем'єр Канади пообіцяв укладати торговельні угоди з іншими країнами, включаючи Китай, щоб забезпечити стабільність у торгівлі, що викликало нові погрози з боку Трампа.

Побоювання щодо Гренландії та України

Для багатьох у Європі наміри Трампа щодо Гренландії посилюють побоювання щодо війни Росії проти України й нагадують про століття політики сили, в якій дипломатія була підпорядкована застосуванню військової сили.

“Гренландія для Трампа є тим самим, чим Україна для (російського диктатора Владіміра — ред.) Путіна, хоча, звичайно, на цьому етапі без руйнівної війни”, — каже Фіона Хілл, яка працювала в Раді національної безпеки Білого дому під час першого терміну Трампа.

Тим часом, коли президент США намагається виступати посередником у припиненні війни РФ проти України й укласти угоду з Іраном щодо ядерної програми, європейці дедалі більше стурбовані так званою “Радою миру” Трампа, завданням якої спочатку було укладення мирної угоди щодо Гази, але яка зрештою може стати інструментом для вирішення інших великих конфліктів. Німеччина, Франція, Британія, Італія, Норвегія та Швеція, серед інших, наразі не приєдналися до “Ради миру”, яка проведе своє перше засідання для обговорення Гази у Вашингтоні 19 лютого.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Голова Мюнхенської безпекової конференції заявив, що Україна буде "на першому місці на порядку денному"

Європа все ще намагається говорити мовою “діалогу”, але правила гри давно змінилися: старі формати безпеки тріщать, трансатлантична єдність розповзається, а агресор користується паузами. У такій ситуації напівкроки лише посилюють загрозу. Чому обережність стала небезпечнішою за ризик, а превентивні дії — єдиний вихід, у статті “Рубати лапи хижаку: чого вимагає нова безпека Європи” писав Михайло Гончар.