Справи про напади на ТЦК розглядаються швидше, ніж ті, де вони виступають агресором — ЗМІ

Справи про напади на ТЦК в Україні розглядаються швидше, ніж ті, де як стверджується, порушниками є самі представники Територіальних центрів комплектування. Ухвал і вироків у першому виді проваджень також більше, зазначають TEXTY.ORG.UA, які проаналізували матеріали кримінальних проваджень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у яких згадується ТЦК.

Справ про вбивство цивільних представниками ТЦК і вироків за ними в реєстрі немає взагалі. Водночас там зареєстрована одна скарга, в межах якої рідні домагаються розслідування смерті після побоїв та утримання в казармі. Також у судовому реєстрі не знайшлося вироків про вбивство представників ТЦК. Хоча новини з цього приводу були.

Загалом журналісти виявили у реєстрі 13 400 унікальних справ зі згадкою ТЦК. З них майже у 9900 справах ТЦК згадується не побіжно, а по суті. Ще 8740 — це адмінсправи, які переважно стосуються оскарження рішень. Із загальної кількості 1056 — кримінальні справи, 69 — цивільні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Лише три вироки за катування: чому військові ТЦК уникають ув’язнення та отримують підвищення

У 303 справах агресором вказані представники ТЦК, у 293 — цивільні громадяни.

Також журналісти знайшли 47 справ про напад на представників ТЦК, серед яких девʼять вироків і десять ухвал стосуються тримання під вартою. Відмов порушити справу й розпочати досудове розслідування журналісти не виявили. 

Крім того, у судовому реєстрі знайшлося 43 справи щодо побиття громадян представниками ТЦК. Серед них є два вироки і сім відмов.

Найбільше справ журналісти нарахували про «незаконне утримання» — 286. У них найчастіше вимагають відкриття провадження поліцією. Та суд задовольнив відповідні позови лише у семи випадках.

Ще 131 справа, внесена до реєстру, стосується хабарів за ухилення від мобілізації, і в цих випадках згадуються ТЦК та Медико-соціальні експертні комісії, ліквідовані наприкінці 2024 року. Також серед цієї 131 справи є ті, що стосуються зняття з розшуку та фіктивної непридатності.

Журналісти наголосили, що в проаналізованих документах не вказано правовий статус військовозобов’язаних: хто ухилявся від служби, хто мав відстрочку чи право на відстрочку.

Новини про порушення і зареєстровані справи

Суспільний мовник регулярно пише про напади на представників ТЦК. Інколи за місяць виходить по три десятки подібних матеріалів. Однак до судового реєстру такі провадження потрапляють значно пізніше — лише на етапі вироку чи ухвали.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Група людей напала на автомобіль працівників ТЦК у Тернополі: є постраждалий

Наприклад вироків у справах про смерть представників ТЦК після нападу у Львові цієї весни та в Пирятині наприкінці січня 2025 року журналісти у реєстрі не знайшли. Медіа звернулося до Нацполіції, аби з’ясувати, на якому етапі перебувають ці справи. Однак правоохоронці відповіли, що збір такої інформації не ведуть, адже «надати запитувану інформацію неможливо».

Водночас журналісти зауважили, що лише кожна десята гучна новина про конфлікти з ТЦК доходить до судового реєстру як ухвала чи вирок. І причин цьому називають дві:

• перша — як зазначив один із представників ТЦК, вони рідко звертаються до правоохоронців, коли на них нападають цивільні;
• друга — навіть після відкриття справи представники ТЦК часто займають примирливу позицію, наскільки це можливо, у справах вказується, що претензій немає, а суд враховує таку позицію при визначенні покарання.

У виданні зауважили, що бійки із представниками ТЦК починають не лише ті, кого вони намагаються мобілізувати, а й їхні родичі чи односельці. Це вказує на високий івень агресії в суспільстві.

Смерті та побиття

З початку повномасштабного вторгнення РФ і до серпня 2025 року «Суспільне» виявило щонайменше 25 офіційних повідомлень правоохоронців про смерть військовозобов’язаних незадовго після того, як їх затримали ТЦК. Водночас за тегом «ТЦК» серед новин «Суспільного» знайшлося 12 матеріалів про те, що смерть людей пов’язують безпосередньо з діями представників Територіальних центрів комплектування.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

"Закрий рот, я тебе зараз вб'ю": у Кропивницькому поліція і люди в масках силою забрали таксиста у ТЦК і накинулися на жінку

За словами журналістів, судових рішень у цих провадженнях може не бути через те, що тривають досудові розгляди або розгляди в судах.

У судовому реєстрі виявилася лише одна ухвала, яка вимагала належним чином розслідувати смерть людини після тримання її в ТЦК.

Водночас журналісти знайшли випадок, коли у Звягелі Житомирської області заяву про незаконне утримання та побиття чоловіка в ТЦК місцеві правоохоронці зареєстрували як «звернення громадян». Саму ж заяву вони відправили до відділу превенції. Згодом слідча суддя все ж зобов’язала поліцію відкрити кримінальну справу. Вона наголосила, що у цьому випадку кваліфікація заяви чоловіка як «пропозиції щодо вдосконалення роботи» — це підміна понять.

Причому із 43 справ про побиття, знайдених у реєстрі, рішення мають лише дві. Однак вони не мають обвинувального вироку проти представників ТЦК. Ще в 19 справах вказана вимога до правоохоронців почати розслідувати випадки побиття. Лише дві з таких заяв суд задовольнив. Решту заяв суд вирішував не передавати далі через помилки або ж щодо них виносилися проміжні рішення.

Випадки корупції

У реєстрі журналісти знайшли 131 справу щодо хабарництва в ТЦК та вже ліквідованих МСЕК. Зазвичай гроші мали йти на зняття з розшуку, фіктивну непридатність, несанкціоновану зміну даних в реєстрі «Оберіг». Загалом у реєстрі є 20 вироків — це більше, ніж у справах про побиття.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Скандал у Закарпатському ТЦК: Драпатий відсторонив керівника після заяв Лубінця про погрози та корупцію

«Люди не хочуть іти служити, бояться за своє життя і шукають способи відкупитися від війська. І в ТЦК їхнім страхом іноді торгують», — зазначили в TEXTY.ORG.UA. 

Викрадення людей

У судовому реєстрі є 286 справ про незаконне утримання громадян. Слово «викрадення» (ст. 146 КК), як зазначають журналісти, вживають постійно, однак різні суди трактують його по-різному. Зокрема, впадають в око дві практики. Перша полягає у тому, що суди трактують це так: дії ТЦК не викрадення, а мобілізація. Зокрема, у Костополі на Рівненщині суд погодився, що примусова мобілізація «не є незаконним утриманням».

«Призов громадянина (...) є обовʼязком громадянина України, який передбачений ст. 65 Конституції, а відтак не є незаконним утриманням», — йшлося у рішенні суду.

В межах другої практики, суд змушує правоохоронців відкривати справи. Наприклад, у Києві Солом'янське управління поліції прийняло заяву про незаконне позбавлення волі, однак перевели її у «звернення громадян». Тоді слідчий суддя зобов’язав відкрити провадження протягом 24 годин. І подібні випадки не поодинокі.

Примусова мобілізація

У медіа вказують, що наратив про «викрадення» гарно розганяють російські дезінформаційні мережі. Адвокати також часто підхоплюють цей вираз. І хоча далеко не кожне затримання співробітниками ТЦК є викраденням, трапляються й інші випадки. Так в одній зі справ вказано, що у Вінницькій області люди «у формі, схожій на поліцейську» увірвалися в будинок, скрутили чоловіка і відвезли у невідому напрямку. Зв’язатися з ним було неможливо, а в місцевому ТЦК заперечували перебування цієї людини.

Сестра викраденого працівниками ТЦК намагалася через слідчого суддю домогтися негайного звільнення брата за процедурою захисту від незаконного утримання під вартою (ст. 206 КПК). Однак суд їй відмовив. Зокрема, в суді пояснили, що без офіційної заяви до поліції про викрадення кримінальної справи немає, а перевіряти дії ТЦК слідчий суддя не може, бо не має таких повноважень. Для цього, мовляв, потрібно звертатися до адміністративного суду.

За словами військового адвоката Олега Леонтьєва, для того, аби людину силоміць доставили до ТЦК, має бути чітка правова основа. Наприклад, якщо військовозобов’язаний не забирає повістку, не приходить у ТЦК та не відповідає на дзвінки, то його мають шукати. А коли ж знаходять, то потрібно чітко сформулювати підстави затримання, і лише після цього примусово мобілізувати.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Лубінець заявив про «глибоку кризу довіри» через дії ТЦК на Одещині

Вказано, що примусове доставлення громадян до ТЦК — це не самовільна дія Територіального центру комплектування, а адміністративне затримання. Останнє ж може здійснювати виключно поліція за зверненням керівника ТЦК і за фактом адмінпорушення у сфері обліку чи мобілізації.

Водночас представники ТЦК не мають права самостійно застосовувати силу, утримувати людину чи садити її в авто. Всі примусові дії повинні виконувати правоохоронці, а представники ТЦК можуть лише перебувати поруч, спостерігати чи надати транспорт.

Аби цей механізм працював як і передбачено законом, потрібна налагоджена тісна взаємодія між поліцією та ТЦК. Організувати її можуть очільники МВС та Міноборони у взаємодії із командувачем Сухопутних військ. Саме останнім підпорядковується ТЦК. У виданні зазначили, що перші кроки в цьому напрямку робив лише ексміністр оборони Михайло Федоров. Тепер цей виклик стоїть перед його наступником Євгенієм Хмарою.

Нагадаємо, реформу мобілізації в Міноборони розглядали не лише як зміну роботи ТЦК. Йшлося про перебудову всієї системи. Одним із варіантів було створення «Офісів резерву+», які мали розділити функції комплектування, рекрутингу та соціального супроводу.

Окремий акцент робили на цифровізації мобілізації. Команда Михайла Федорова планувала змінити роботу ТЦК та перевести частину процедур у цифровий формат. Наприкінці липня Федоров заявляв, що перший етап реформи планували запустити вже в серпні.

Водночас в українській армії вже є рекрутингові центри, вакансії та можливість обирати підрозділ. Але система досі часто змушує кандидата самостійно шукати, де він може бути корисним. Чому так відбувається — і як перетворити рекрутинг на пошук компетенцій, а не просто людей? Про це у статті «Кандидат шукає військо, а не навпаки: що не працює в рекрутингу» пише Валентин Ковальський.